Огляд

За способом встановлення виділяють такі види соціальних норм: норми права — встановлені або санкціоновані державою загально­обов'язкові, формально визначені правила поведінки, які породжують права і юридичні обов'язки; норми моралі — правила поведінки, що виникають у суспільстві і забезпечені силою громадської думки, засновані на уявленнях про справедливість, добро, зло, гідність, совість; норми-звичаї (традиції) — правила поведінки, що склалися історично і додержуються в силу звички; релігійні норми — правила, що встановлені різними релігіями і обов'язкові для віруючих; корпоративні норми — норми, що вироблені організаціями корпоративного типу (партіями, громадськими організаціями) і підтримуються ними і їх членами.

Право — це система загальнообов'язкових, формально визначених загальних норм (правил поведінки), які встановлюються  гарантуються і охороняються державою з метою впорядкування суспільних відносин. Функції права — це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити роль права в громадянському суспільстві з точки зору його впливу на суспільні відносини між людьми.

Під джерелом права сучасна юридична наука розуміє офіційні і інші способи вираження і закріплення норм права, встановлені державою або визнані нею офіційно-документальні форми виявлення і закріплення норм права, що надає їм юридичного, загальнообов'язкового значення; це – зовнішня форма виразу права. Існує чотири основних види джерел права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір.

Правовий прецедент — це судове або адміністративне рішення з конкретної юридичної справи, якому надається загальнообов'язкове, юридичне значення. Нормативно-правовий акт — це офіційний документ компетентних органів держави, що містить юридичні норми. Нормативно-правовий договір — двостороння або багатостороння угода, яка містить норми права. Договори нормативного змісту — це документи, що закріплюють волевиявлення сторін з приводу прав і обов'язків і встановлюють коло і послідовність останніх, тобто добровільну згоду виконувати прийняті на себе зобов'язання. Нормативно-правовий договір — це основна форма (джерело) права в міжнародному праві.

Правоздатність – здатність особи своїми діями набувати цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також  створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність  у разі їх невиконання. Виникає вона в повному об'ємі з настанням повноліття, тобто після досягнення 18 років. До досягнення цього віку громадяни володіють частковою (до 14р.), неповною (до 18р.)  правоздатністю.