Огляд

П. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України передбачає обмежене коло осіб, до яких можна застосувати таку підставу звільнення, як втрата довір’я, а саме: працівники, які безпосередньо обслуговують грошові цінності; працівники, які безпосередньо обслуговують товарні цінності; працівники, які безпосередньо обслуговують культурні цінності.

Іноземна валюта: а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу; б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті; в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах.

Роботодавець не приймає рішення про проведення службового розслідування і не визначає склад та повноваження відповідної комісії. Роботодавець не вивчає документи, що зафіксували вчинок працівника, та, у разі необхідності, не приймає рішення про проведення службового розслідування з метою з’ясування усіх обставин справи, ступеню вини працівника та величини шкоди, яку завдано (або могло бути завдано) таким порушенням.

Розкрадання — це скоєне з корисливою метою навмисне протиправне безоплатне заволодіння чужим майном на свою користь або користь інших осіб, що спричинило шкоду власнику. У той же час розмір «розкраденого» майна має значення для класифікації відповідальності за «розкрадання», наприклад, кримінальна чи адміністративна відповідальність, а також певною мірою і для виду покарання винного працівника, приміром, у випадку адміністративного правопорушення — адміністративне стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Розмір шкоди, завданої роботодавцеві розкраданням майна та інших цінностей, визначається згідно зі ст. 135-5, у якій, зокрема, зазначається, що розмір заподіяної роботодавцеві шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами; - у разі розкрадання матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди; - на підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.